ІСТОРІОГРАФІЯ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ: ВНЕСОК І. БІЛОДІДА В СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ В ТОТАЛІТАРНИЙ ПЕРІОД ЇЇ РОЗВИТКУ

Анотація

Статтю присвячено осмисленню наукової спадщини Івана Білодіда в контексті формування української психолінгвістики в умовах тоталітарного суспільства. Презентовано ключові теоретичні положення вченого щодо психологічних основ індивідуального мовлення, типів мовної особистості та психічних механізмів мовленнєвої діяльності. Новизна статті полягає в актуалізації малодосліджених психолінгвістичних ідей І. Білодіда, зокрема в аналізі таких ключових проблем, як зв’язок мовлення з темпераментом і типами нервової діяльності; сильний (логіко-інтелектуальний, неврівноважений) і слабкий типи мовлення в усній і писемній сферах вираження; механізми асоціативного мислення. Особливу увагу приділено окресленню дослідником поняття «мовна особистість» і визначенню її рівнів та ознак. У висновках наголошено, що І. Білодід у 70-их роках ХХ ст. мав прогресивні погляди, які випереджали час, сповідував засади антропоцентризму, функціоналізму й експансіонізму, стояв біля джерел зародження асоціативної психолінгвістики, закладаючи підґрунтя для подальшого розвитку цього напряму в національній науковій традиції. Стаття спростовує поширене в науковому дискурсі твердження про відсутність розвитку психолінгвістичної думки в українському мовознавстві в тоталітарну добу. Перспектива дослідження зумовлена необхідністю презентації цілісної картини історії розвитку психолінгвістики в Україні.