ПІДРЯДНІ ІМЕННИКОВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ У ФУНКЦІЙНІЙ ГРАМАТИЦІ

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано механізм утворення підрядних іменникових словосполучень атрибутивної семантики з опертям на основні положення функційної граматики.
Наукова новизна статті визначена тим, що в ній уперше проаналізовано утворення підрядних іменникових словосполучень різних моделей, визначено вихідні речення та процеси, які супроводжують трансформацію їх у словосполучення.
Установлено, що підрядні іменникові словосполучення атрибутивної семантики виникають унаслідок трансформації двох семантично елементарних простих речень або складнопідрядних речень у прості семантично ускладнені речення. Спостережено, що аналізовані словосполучення розпадаються на дві великі групи – системні та несистемні. Системні словосполучення відбивають закріплені системою мови семантичні і формальні закономірності сполучуваності слів. Їх утворення мотивоване або семантично, або формально, вони виникають у реченні та побудовані за певними структурними моделями. Ядерними постають словосполучення моделі «опорний іменник + залежний прикметник», спеціалізовані на вираженні вторинних атрибутивних відношень. Напів’ядерну зону формують словосполучення моделі «опорний іменник + залежний іменник», утворені на основі двокомпонентних вихідних елементарних речень із квалітативними предикатами, вираженими неспеціалізованою формою – іменником із прийменником. Утворення словосполучень ядерної та
напів’ядерної зон мотивоване семантично. Напівпериферійну та периферійну зони наповнюють системні словосполучення моделі «опорний іменник + залежний іменник», поява яких мотивована суто
формально – підрядним валентно не зумовленим синтаксичним зв’язком між опорним та залежним іменниками. Виникнення несистемних словосполучень не мотивоване ні семантично, ні формально, воно викликане згортанням або зміщенням у нетипову позицію тих чи тих членів речення в мовленні з метою його економії.