АНТРОПОНІМИ-ЖІНОЧІ ІМЕНА В СКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЙ: КВАНТИТАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Статтю присвячено лінгвостатистичному дослідженню антропонімів-жіночих імен у структурі українських паремій. Усього виявлено 42 оніми, сума абсолютних частот яких становить 139. З’ясовано, що найвищу частотність має ім’я Параска та його фонетико-лексико-словотвірні варіанти: Парася, Параня, Паша (38; 15,5 %). Друге місце за абсолютною частотою посідає онім Настя (Наця) – 12 (28 %), третє – Хима (11, що становить 26 %). Із 42 онімів, ужитих у прислів’ях, лише 4 мають абсолюту частоту, вищу за 10; 17 антропонімів мають абсолютну частоту 1 (2,3 %). Абсолютна частота застарілих одиниць, які сьогодні вийшли з ужитку, – 68, що становить 48,9 %. Визначено й середню частоту досліджуваних онімів (3, 309). Виокремлено варіаційний ряд антропонімів, на основі якого визначено їхні ранги. Установлено, що найнижчий (9) ранг мають варіанти з абсолютною частотою 1, найвищу – з абсолютною частотою 16 (42 ранг). Характеристика антропонімів засвідчує, що більшість із них не індивідуалізує особу, а має узагальнене значення: указує на людину загалом, її риси, вдачу, поведінку, спосіб життя тощо.
Більшість паремій побудована на фонетичних асоціаціях, де вибір імені умовлений
мікротекстом.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Горпинич В. О. Українські і давньогрецькі діахронічні паралелі в антропонімії. Мовознавство. 2006. 2–3. С. 36–44.
Демчук М. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV–XIV ст. Київ : Наукова думка, 1988. 171 с.
Карнеги Д. Как завоевывать друзей и влиять на людей. Москва : Высшая школа, 1990. 282 с.
Керста Р. Й. Антропоніми – основа вивчення лексики, що характеризує особисті властивості людини. З історії української лексикології. Київ, 1980. С. 200–213.
Коваль О. Функціональне навантаження антропонімів у поетичній мові неокласиків. Філологічний вісник Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини : збірник наукових текстів. Умань : ВПЦ «Візаві», 2011. Вип. 1. С. 284–291.
Корновенко Л. В. Женские имена в русских и украинских паремиях: восприятие и оценка. Славянская мифология : сб научных статей. Гомель : ГГУ им. Ф. Скорины, 2015. С. 140–144.
Корновенко Л. В. Популярные имена студентов-русистов Черкасского национального университета: восприятие и оценка. Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення. Черкаси, 2010. С. 216–225.
Кушлак Л. Власні назви у фантастичному оповіданні Володимира Владка «Позичений час». Філологічний вісник Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини : збірник наукових текстів. Умань : ВПЦ «Візаві», 2011. Вип. . С. 291–295.
Лонська Л. І. Антропоніми в складі українських паремій: лінгвостатистичне дослідження. Мовознавчий вісник : зб. наук. праць. Вип. 24–25. Черкаси, 2018. С. 69–77.
Лонська Л. І. Функціональна специфіка антропонімів у творах Івана Нечуя-Левицького. Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення. Черкаси, 2010. С. 110–123.
Лупол А. В. Онімний простір у поезії Василя Стуса : автореферат дис. …канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова». Одеса, 2011. 19 с.
Прислів’я та приказки: Людина, родинне життя, риси характеру / упоряд. М. М. Пазяк. Київ : Наукова думка, 1990. 523 с.
Свистун Н. О. Динаміка жіночих особових імен м. Тернополя ІХ століття. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Філологія (мовознавство) : зб. наук. праць. Вінниця : ТОВ «Фірма “Планер”», 2012. Вип. 16. С. 393–399.
Худаш Л. М. З історії української антропонімії. Київ : Наукова думка, 1977. 235 с.
Шкіцька І. Власне ім’я як засіб підвищення значимості співрозмовника. Лінгвістичні студії : зб. наук. пр. Вип. 23. Донецьк : ДонДУ, 2011. С. 237–241.
Ярмоленко Г. А. Літературно-художні антропоніми повісті Івана Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки та матушки». Мовознавчий вісник : зб. наук. праць. Вип. 14–15. Черкаси, 2012. С. 155–159.