Політика дозволів у філологічних дослідженнях має свої особливості, оскільки об’єктами вивчення часто є авторські тексти, приватні архіви, записи живого мовлення або специфічні цифрові корпуси. У зв’язку з цим під час підготовки публікації передбачено врегулювання етичних та правових аспектів, зокрема:

– якщо дослідження проведено з участю людей, то редакція вимагатиме від автора (авторів) копії дозволів комітетів (комісій) з біоетики чи респондентів (офіційно оформлені, підписані відповідальними особами та зареєстровані сертифікати, витяги з протоколів, довідки, заяви тощо), які автор (автори) повинні подати окремим файлом разом із рукописом статті або після її подання на вимогу редакції;

– якщо в рукописі наукової статті використано чужий переклад як об’єкт аналізу, то це вимагає обов’язкового зазначення перекладача;

– якщо в дослідженні для аналізу використано повний текст твору, наприклад маловідомий вірш, то авторові (авторам) необхідно отримати письмовий дозвіл від правовласника;

– у дослідженнях із соціолінгвістики важливо зберігати вказівку на вік, освіту, регіон, у якому проведено опитування, але всі персональні дані (прізвище, точна адреса) за запитом респондента необхідно приховати або замінити псевдонімами;

– якщо у статті вперше введено до наукового обігу рукописний текст із фондів бібліотек, музеїв тощо, то автор (автори) повинні надати дозвіл від установи-зберігача;

– під час використання відкритих мовних корпусів потрібно дотримуватися їхніх ліцензійних умов;

– якщо тексти для дискурс-аналізу дібрано із соціальних мереж або медіа, то автор (автори) повинні враховувати політику конфіденційності платформ та етичні норми (уникати деанонімізації користувачів без їхньої згоди).