СИГНАЛИ ЕМОТИВНОСТІ ДЕТЕКТИВНОГО НАРАТИВУ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ ВИМІР

Анотація

У статті досліджено лінгвостилістичні механізми репрезентації емотивних сигналів у детективному наративі Агати Крісті. Актуальність роботи зумовлена необхідністю комплексного вивчення засобів мовної актуалізації наративної напруженості в художньому тексті, а також недостатньою увагою до стилістичних аспектів функціонування емотивних тригерів у сучасних наратологічних і когнітивно-поетичних студіях. У роботі наративна напруженість потрактована
як текстова властивість, спрямована на моделювання когнітивно-емоційного стану читача. Залежно від типу наративної організації виокремлено три основні типи читацької реакції: зацікавленість, саспенс і збентеженість.
Метою дослідження є виявлення та аналіз лінгвостилістичних засобів репрезентації емотивних сигналів у детективному наративі та визначення їхньої ролі у формуванні наративної напруженості. Матеріалом дослідження слугували оповідання Агати Крісті зі збірки «Пуаро веде слідство». У роботі використано методику лінгвокогнітивного аналізу, елементи наратологічного, стилістичного та рецептивного підходів. У результаті дослідження встановлено, що сигнали зацікавленості, саспенсу та збентеженості реалізовані через систему різнорівневих лінгвостилістичних засобів, серед яких особливу роль відіграють питальні й окличні конструкції, лексичні повтори, апосіопезис, градація, парцеляція, емотивно маркована лексика, метафоричні образи та дескрипції невербальної поведінки персонажів. З’ясовано, що ці засоби не лише репрезентують емоційний стан персонажів, а й виконують функцію емоційного програмування читацького сприйняття, інтенсифікуючи когнітивну невизначеність і стимулюючи процеси прогнозування та переосмислення подій. Визначено, що у структурі детективного наративу емотивні сигнали взаємодіють з емотивними ситуаціями та емотивними топіками, формуючи комплексну систему наративної напруженості.