ВОДНІ ПРОСТОРИ ЯК ДОНОРНА МЕТАФОРИЧНА СФЕРА В ЗБІРЦІ ЛІНИ КОСТЕНКО «ВІТЕР З МАРСА»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню словообразів водного простору в новій збірці поезії Ліни Костенко «Вітер з Марса» (2026). Об’єктом аналізу є вербальні знаки, що репрезентують водойми та пов’язані з ними поняття, а предметом – їхня метафорична та концептуальна функція в авторській поетичній картині світу. У роботі вперше здійснено цілеспрямоване комплексне дослідження сфери водних образів як донорного домену в поетичному ідіолекті Ліни Костенко на матеріалі її найновішого доробку. Установлено специфіку сполучуваності та прагматики відповідних вербальних одиниць, а також простежено еволюцію та стабільність когнітивних структур у творчості поетки.
У дослідженні використано комплекс методів: лінгвостилістичний та контекстуальноінтерпретаційний аналіз для з’ясування семантики словообразів; метод когнітивно-метафоричного моделювання для виокремлення донорних та акцепторних сфер; елементи компонентного та дистрибутивного аналізу. Доведено, що на відміну від образів лісу і степу, які функціонують переважно в прямих значеннях, образи водних просторів є здебільшого метафоричними донорами. Вони мають виразне аксіологічне навантаження, спрямоване на осмислення соціальних процесів, глобальних криз та екзистенційних станів. Виявлено ключові опозиції руху і статики (ріка проти болота), правильного і неправильного простору, а також зафіксовано випадки імпліцитного вияву когнітивної метафори води.