КОМУНІКАТИВНІ ТАКТИКИ ПЕРСУАЗИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ДИСКУРСІ
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Статтю присвячено комплексному аналізові основних комунікативних тактик, спрямованих на реалізацію персуазивного впливу в навчальному дискурсі. Матеріал дослідження – мовленнєві акти, що містять комунікативний вплив, вилучені методом суцільної вибірки з відеоуроків української мови, розміщених на платформі цифрового й змішаного навчання «Всеукраїнська школа онлайн». Навчальний дискурс визначено як комплекс інституційно регламентованих і соціально стандартизованих ситуацій комунікативної взаємодії між передавачами знань (викладачами, вчителями, навчальними текстами) і їхніми реципієнтами (студентами, учнями), що мають інформаційно-контролювальне й виховне спрямування. Персуазивність кваліфіковано як факультативну текстово-дискурсивну категорію, орієнтовану на зміну поведінки, оцінок, поглядів. Персуазивна стратегія в навчальному дискурсі представлена п’ятьма основними тактиками: 1) формування позитивного емоційного настрою, спрямованого на спонукання учнів до активної діяльності за допомогою мовленнєвих актів, які забезпечують приємне емоційне тло, посилюючи впевненість і захоплення; 2) нейтрального спонукання, що передбачає непрямі заклики та аргументацію, сприяючи ефективності й швидкості досягнення результату; 3) солідаризації, яка створює відчуття єдності та причетності; 4) інтимізації, орієнтованої на розбудову близьких, довірливих стосунків; 5) апелювання до авторитету, яке полягає в посиленні впливу шляхом покликання на думки відомих людей, авторитетні джерела. Мова в процесі навчання – потужний інструмент, спрямований на зміну або трансформацію світоглядних настанов здобувачів освіти, вплив на систему їхніх переконань і цінностей, підвищення мотивації до здобуття знань.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Посилання
Bezuhla, L. R. (2007). Verbalizatsiya implitsytnykh smysliv u nimetskomovnomu dialohichnomu dyskursi [Verbalization of implicit meanings in German-language dialogical discourse]. Kharkiv: KHNU im. V. N. Karazina, 332 (in Ukr.).
Vintoniv, M. O., Vintoniv, T. M., & Mala, Yu. V. (2018). Syntaksychni zasoby ekspresyvizatsiyi v ukrayinskomu politychnomu dyskursi [Syntactic means of expressivity in Ukrainian political discourse]. Vinnytsya : TOV «TVORY», 336 (in Ukr.).
Vithenshtayn, L. (1995). Tractatus Logico-Philosophicus; Filosofski doslidzhennya [Tractatus LogicoPhilosophicus; Philosophical Studies]. Kyiv : Osnovy, 311 (in Ukr.).
Habidullina, A. R. (2009). Navchalno-pedahohichnyy dyskurs yak linhvistychnyy fenomen [Educational and pedagogical discourse as a linguistic phenomenon]. In: Movoznavstvo [Linguistics], (6), 70−78 (in Ukr.).
Zahnitko, A. P. (2008). Osnovy dyskursolohiyi [Fundamentals of Discourseology]. Donetsk: DonNU, 194 (in Ukr.).
Kosmeda, T. A., Mykytyuk, O. R (2025). Termin dyskursyvno-tekstovyy prostir u metamovi politychnoyi linhvistyky i linhvopersonolohiyi: teoretychne obgruntuvannya ta praktyka zastosuvannya [The term «discursive-textual space» in the metalanguage of political linguistics and linguistic personology: theoretical justification and practical]. In: Terminolohichnyy visnyk [Terminological вulletin], (8), 379–392 (in Ukr.).
Lytvynenko, N. P. (2009). Avtokomunikatsiya v medychnomu dyskursi (na materiali dialohiv likarpatsiyent) [Autocommunication in medical discourse (based on doctor-patient dialogues)]. In: Ukrayinska mova [Ukrainian language], (3), 83–96 (in Ukr.).
Shyrokov, V. A. (ed.) ta in. (2018). Slovnyk ukrayinskoyi movy: u 20 tomakh [Dictionary of the Ukrainian language: in 20 volumes]. Kyiv: Naukova dumkа, (9), 912 (in Ukr.).
Shabat-Savka, S. T. (2014). Katehoriya komunikatyvnoyi intentsiyi v ukrayinskiy movi [Category of communicative intention in the Ukrainian language]. Chernivtsi: «Bukrek», 412 (in Ukr.).
Shkitska I. Yu. (2011). Pryyomy posylennya vplyvovoyi funktsiyi zvertan [Techniques for strengthening the influential function of appeals]. In: Linhvistychni doslidzhennya [Linguistic research], (31), 104–110 (in Ukr.).
Kahn, W. A. (1990). Psychological conditions of personal engagement and disengagement at work. In: Academy of Management Journal, (33), 692–724 (in Eng.).
Kristeva, J. (1981). Le language, cet inconnu. Paris: Ed. du Seuil, 334 (in Fr.).
Lakoff, R. T. (1982). Persuasive discourse and ordinary conversation, with examples from advertising. In: D. Tannen (ed.). Analyzing discourse: Text and talk. Georgetown University Round Table on Language and Linguistics. Washington : Georgetown University Press, 25–42 (in Eng.).
Leech, G. (1972). English in advertising. London: Longman, 210 (in Eng.).
Leech, G. (2016). Principles of Pragmatics. London & New York: Longman, 250 (in Eng.).
Searle, J. R. (1969). Speech acts: An essay in the philosophy of language. London: Cambridge University Press, 171 (in Eng.).
Shaw, K. (2005). An engagement strategy process for communicators. In: Strategic Communication Management, (9), (3), 26–29 (in Eng.).
Stubbs, M. (1983). Discourse analysis: the sociolinguistic analysis of natural language. Oxford: Blackwell, 272 (in Eng.).