СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО МАРКОВАНИХ ІМЕННИКОВИХ ІННОВАЦІЙ У ПОЕЗІЇ ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Статтю присвячено лінгвістичному аналізові індивідуально-авторських неолексем поетичного мовосвіту Тараса Мельничука. Основну увагу зосереджено на зразках іменникового словотвору як унікальному корпусі лексичних інновацій митця. Зроблено структурно-семантичний аналіз оказіоналізмів-композитів, що мають національно-культурне маркування. Виявлено, що в мові поета оригінальними етномаркованими інноваціями є група субстантивних композитів, утворених за
словотвірним типом «іменник + іменник», формальним показником якого слугує інтерфікс.
Визначено продуктивний словотвірний тип основоскладання – «іменник + іменник + суфікс». В особливості наділяти демінутивним значенням негативно конотовані образи спостерігаємо потужний емоційно-психологічний прийом, що сприяє синтезові традиційного і модерного. На рівні складання основ із одночасною нульовою суфіксацією «іменник + дієслово + нульова суфіксація»
виявлено структурно-семантичний зсув, що полягає у творенні поетом композитів з абстрактною семантикою, на відміну від узуального творення.
Окреслено оригінальні неолексеми, утворені складанням основ з одночасною суфіксацією –
«іменник + дієслово + матеріально виражений суфікс». В основі таких новотворів використано
лексеми, що в обрядово-пісенній текстах набувають символізовано-сакральних характеристик.
Простежено, що інноваційні одиниці, що виникли внаслідок чистого складання основ
субстантива з ад’єктивом – «іменник + прикметник», здебільшого позначають абстрактні поняття, зумовлені мовною картиною світу поета-в’язня. Розкрито інноваційність новотворів за типом «іменник + числівник», а також «іменник + займенник + нульова суфіксація», що вказують на типову фольклорну стилізацію.
Підсумовано, що поет активно послуговується основоскладанням, утворюючи інновації за
фольклорними моделями, які є мовно-естетичними знаками національної культури, а саме: народнопоетизмами та міфологемами, а також за тенденціями суто поетичного дискурсу
шістдесятництва.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Вокальчук Г. Неологічні експерименти Ліни Костенко на тлі словотворчості шістдесятників. Культура слова. 2010. Вип. 73. С. 30–35.
Гришко О. П. Вербалізація української ментальності в художньому дискурсі кінця ХХ – початку ХХІ століть : дис …канд. філол. наук : 10.02.01 / Запорізький нац. ун-т. Суми – Запоріжжя, 2017. 229 с.
Жайворонок В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. 705 с.
Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: Нариси : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ : Довіра, 2007. 262 с.
Максимчук В. В. Словотворчість сучасних поетів Рівненщини : монографія. Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2015. 386 с.
Мельничук Т. Твори : в 3 т. Коломия : Вік. Т. 2. 2003. 258 с.; Т. 3. Кн. 1. 2006. 496 с.; Кн. 2. 2007. 343 с.
Стишов О. Особливості словотворення складних оказіоналізмів у сучасній українській мові.
Лінгвістичні студії. 2022. Вип. 43. С. 41–52.
Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації) : монографія. Київ : Вид. центр КНЛУ, 2003. 388 с.
Шиманська В. О. Лексико-семантичні новації української мови в умовах сучасної війни. Наукові
записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». Острог : Вид-во НаУОА, 2023.
Вип. 17(85). С. 312–315.