TACTICS OF SOLIDARITY IN THE IMPLEMENTATION OF A COMMUNICATIVE STRATEGY OF PERSUASION IN THE PREACHING DISCOURSE

Main Article Content

Abstract

Introduction. In recent decades, there have been clear trends in the study of pragmatic
aspects of the communicative process in the sacred sphere. Ukrainian linguists, grounding on the
significant achievements of foreign scholars, are actively studying the communicative strategies of the
language influence and the tactics of their implementation. Less studied in this aspect is the religious
discourse, in particular preaching, which determines the relevance of the proposed work.
The purpose of the article is to describe the linguistic methods of implementing the tactics of
solidarity in the preaching discourse.
The texts of sermons of the Ukrainian religious figures of the Orthodox, Catholic and Greek
Catholic denominations, as well as congratulatory and pastoral messages, solemn speeches have become
the material of the research.
Results. A sermon belongs to the varieties of the institutional religious discourse. The specifics of
the communicative situation in the preaching discourse has a hierarchical character, it is due to the
higher status of the preacher as a religious figure. The main communication strategy used by the
preacher is the strategy of persuasion. Through persuasion, the priest must affirm or convert the
addressee in the faith, affirm Christian values, encourage to follow the norms of Christian morality or
compel him to change his behavior if it does not conform to it.
In order to implement a convincing influence on the addressee in the preaching discourse, the
authors of sermons actively use the language tactics of solidarity, which is aimed at rapprochement with
the addressee, leveling the distance between the speaker-preacher and the addressees – the faithful,
creating a trusting atmosphere. At the heart of the tactics is a person's mental need to be among likeminded people, to be among equals, to belong to the circle of “their own”. Linguistic methods of
implementing the tactics of solidarity during preaching are the messaging of information about
commonality with the addressee, the belonging to the Christian community, confession of the same
values, the same episodes from the past, the same prospects for the future.
Preachers productively use the technique of connecting the audience to a joint action at all stages
of speech, as a result of which the recipients realize themselves as co-creators of the sermon.
Close tactics with the audience is facilitated by the tactics of openly declaring the desire to support
each of the believers in difficult life situations, the desire to understand and help to correct life's mistakes.
The tool for implementing the tactics in each case is the skillful use of the Ukrainian language
resources at different language levels.
Conclusion. An important tool for implementing the strategy of persuasion in the preaching
discourse is the tactics of solidarity with the audience. The researched texts demonstrate various methods
for the implementation of solidarity tactics: messaging of information about commonality with the
addressee; tactics of connection of the addressee to a joint action, declaration of support and empathy.
We observe that the authors of the sermons carry out a purposeful selection of the language resources to
implement the tactics of solidarity.
The prospects for further researches are seen in the systematic study of a set of tactics used to
implement the strategy of persuasion in the preaching discourse.

Article Details

Section
Статті

References

Ананко Т. Р. Комунікативні стратегії у політичному дискурсі Хіларі Клінтон. Science and

Education a New Dimension. Philology. 2018. VI (47). Issue 160. С. 7–10.

Антіпова О. П. Лінгвофілософські засади сучасного релігійного дискурсу. Вісник НАУ. Серія :

Філософія. Культурологія. 2016. № 2 (24). С. 36–39.

Василенко Е. Н. Языковые средства убеждения в политическом дискурсе. Могилев : МГУ имени

А. А. Кулешова, 2018. 164 с.

Гончаренко А. В. Компоненти релігійного дискурсу. Записки з українського мовознавства. 2014.

Вип. 21. С. 61–68.

Зелінська О. Прагматика займенників і дієслів у проповідницькому дискурсі А. Шептицького.

Людина в мові і тексті : колективна монографія / Жила Т. І., Зелінська О. Ю., Тищенко Т. М. [та ін.] ; за заг.

ред. проф. О. Ю. Зелінської. Умань : Візаві, 2020. С. 21–37.

Зелінська О. Ю. Морфологічні засоби персвазії в пастирських посланнях Андрея Шептицького.

Мовознавчий вісник : збірник наукових праць. Черкаси, 2019. Вип. 27. С. 50–56.

Зелінська О. Ю. Превентив як засіб мовного впливу у пастирських посланнях Андрея

Шептицького. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Філологічні науки. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2017. Вип. 43. С. 95–99.

Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Изд. 5-е. Москва : Изд-во ЛКИ,

288 с.

Монастирьова Л. В. Комунікативні стратегії переконання як одна з характеристик мовної

особистості лідера. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія : Філологія. Соціальні комунікації.

Т. 3. № 4. Ч. 1. С. 176–180.

Петришина О. Дискурсні параметри сучасної української проповіді. Наукові записки

[Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія :

Філологічні науки. 2019. Вип. 175. С. 337–342.

Цукур О. Г. Проповідницький дискурс: підходи до визначення поняття. Психологічні науки:

проблеми і здобутки. 2014. Вип. 6. С. 278–292.

Шкіцька І. Ю. Маніпулятивні тактики позитиву: лінгвістичний аспект. Київ : Вид. дім Дмитра

Бураго, 2012. 440 с.

Шкіцька І. Ю. Тактика солідаризації маніпулятивної стратегії позитиву. Мова і культура. Київ :

Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. Вип. 13. Т. VII (143). С. 40–47.

Bizior R. Kazanie jako wspólnototwórczy gatunek wypowiedzi w drugiej połowie XIX wieky.

Częstochowa : Wydawnictwo Uniwersytetu Humanistyczno-Przyrodniczego im. Jana Długosza, 2018. 344 s.

Zdunkiewicz-Jedynak D. Językowe środki perswaziji w kazaniu. Kraków : Wydawnictwo «Poligrafia

Salezjańska», 1996. 126 s.