ПРОБЛЕМИ РОЗРІЗНЕННЯ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Статтю присвячено проблемам розрізнення складнопідрядних речень нерозчленованої структури, що важливо для актуалізації теоретичних засад та адаптування їх до практичного використання в лінгводидактиці та в прикладних технологіях. Різноманітні за значенням та будовою складнопідрядні речення спричинюють проблеми визначення їхньої специфіки, з’ясування місця в класифікаційній схемі, що актуалізує пошук вагомих наукових підстав для типології та практичних підходів до їх диференціювання. Мета статті – проаналізувати проблемні випадки розрізнення з’ясувальних, присубстантивно-означальних та займенниково-співвідносних складнопідрядних речень у теоретичному та прикладному аспектах.
Акцентовано на проблемних аспектах розрізнення з’ясувальних / присубстантивноозначальних складнопідрядних речень та з’ясувальних / займенниково-співвідносних складнопідрядних речень. Констатовано, що розрізнення з’ясувальних та присубстантивноозначальних складнопідрядних речень, у яких опорним компонентом головної частини є іменник дієслівного походження (або іменник, що має здатність керувати), ґрунтоване на синкретичній специфіці пояснюваного слова головної частини, що прогнозує додатковий об’єктний відтінок значення підрядної частини. Виокремлено маркери вналежнення аналізованих конструкцій до того чи до того різновиду: функційний статус сполучного засобу (сполучник / сполучне слово), можливість кореляції сполучного слова з пояснюваним іменником, синонімійна заміна відповідним сполучним словом (що = який), наявність логічного наголосу на сполучному слові, можливість уведення корелята те в головну частину складнопідрядного речення.
Наголошено на важливості диференціювання з’ясувальних і займенниково-співвідносних складнопідрядних речень, в основі якого – розрізнення чисто службового те₂ у з’ясувальних реченнях та співвідносного вказівного слова те₁– у займенниково-співвідносних реченнях. Окреслено маркери розрізнення цих двох різновидів складнопідрядних речень, орієнтовані на специфіку засобів вираження синтаксичного зв’язку й семантико-синтаксичних відношень, зокрема: лексико-граматичні особливості дієслова-присудка в головній частині (перехідне / неперехідне дієслово), семантика співвідносного слова те і його обов’язковість / факультативність у формально-синтаксичній структурі головної частини, функційний статус сполучного засобу (сполучник / сполучне слово).
Застосування результатів дослідження вагоме для вдосконалення практичних навичок засвоєння української мови, що актуально для навчання студентів-словесників та учнів ЗЗСО. Прикладний аспект застосування теоретичних відомостей про складнопідрядні речення внаочнює можливості вивчення сполучуваності предикативних частин, побудову адаптованої для потреб автоматизації формальної граматики. Перспективним уважаємо дослідження проблемних випадків розрізнення інших різновидів складнопідрядних речень, зокрема зі сполучними засобами місця і часу.