ДІЄСЛОВО У ПРОМОВАХ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА (ШЕВЧУКА)

Анотація

Виголошення проповіді є цілеспрямованою соціальною дією, з визначеними цільовими установками, що зумовлює вибір дієслів відповідної семантики та використання граматичних форм дієслова. Мета статті – з’ясувати роль дієслів у текстах релігійних промов, визначити семантичні групи, які є визначальними для аналізованих творів, з’ясувати прагматичні функції граматичних форм дієслова. Матеріалом дослідження слугували промови й проповіді, які виголосив Глава
Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук), розміщені на офіційному сайті Української греко-католицької церкви.
Специфіка проповідницького жанру зумовлює використання в промовах священника дієслів на
позначення дій, пов’язаних із релігійною свідомістю людини, як-от вірою, молитвою тощо. У промовах виокремлено лексичні одиниці на позначення дій вищих сил, спрямованих на людину: Господню вселенську любов, турботу, захист і милосердя.
Когнітивні дієслова називають процеси, пов’язані з інформацією та знанням, за допомогою них священник пояснює зміст євангельських повчань, спонукає адресатів проаналізувати власні буттєві установки й цінності, виявляє причинно-наслідкові зв’язки між способом життя та розумінням «Божої мудрості». Особливістю промов є широке використання дієслівних антонімних пар, вони є виразниками морального вибору, що постає перед людиною.
Реалізації настанов проповіді слугує потенціал часових форм дієслова. Найбільш продуктивно автор використовує транспозиційний потенціал форм теперішнього часу, зокрема, коли переказує євангельські оповідання та називає дії, які виконують персонажі євангельських оповідей, що імітує реальну присутність біблійних персонажів серед слухачів. У формах теперішнього часу автор висловлює позачасові узагальнення, істини, сентенції, а також формулює висновки з виголошених повчань. Важливу роль у проповіді відіграє поєднання часових форм, що є засобом переконування в непорушності закономірностей світопорядку та святих істин. Таку ж роль виконують й інфінітиви, крім того, за допомогою інфінітива проповідник формулює дефініції, пояснює сутність релігійних понять чи обрядів.
Перспективи подальших досліджень – поглиблене студіювання прагматичного потенціалу дієслів у релігійному дискурсі.