ЗМІШУВАННЯ КИРИЛИЦІ ТА ЛАТИНИЦІ В МЕДІЙНИХ ТЕКСТАХ: ПРОБЛЕМИ СТИЛІСТИКИ, ГРАФІКИ ТА ОРФОГРАФІЇ

Анотація

У статті проаналізовано чинники, що зумовлюють поширення варваризмів в українській літературній мові, зокрема в текстах медійного середовища. Актуальність дослідження зумовлена потребою оновити теоретичні засади унормування української літературної мови, осмислити виклики мовного сьогодення, зокрема латинізацію книжної практики – офіційно-ділової, науково-освітньої, медійної та приватної комунікації. Наголошено на тому, що варваризація є одним із виявів процесів глобалізації спілкування та обміну інформацією між установами, організаціями, медіа, спільнотами, індивідуумами, а також наслідком гібридизації тих чи тих мовних явищ. Вона не нова й висвітлена в численних дослідженнях з історії української літературної мови. Один із аспектів цього напряму опрацювання динамічних змін у книжній мовній практиці – змішування кириличної і латинської графіки, а відповідно, й лексиконів конкретних мов. Чинниками генезу української літературної графічноорфографічно-лексичної традиції є екстра- та інтралінгвальні передумови зближення і дистанціювання мов.
Мета дослідження – окреслити коло проблем культури української мови, медійної стилістики та соціолінгвістики, які в тісній взаємодії визначають новітні теоретичні та практичні аспекти змішування кирилиці й латиниці в сучасному медіапросторі; окреслити напрями актуалізації варваризації.
На матеріалі текстів медійної сфери 2020–2024 років зроблено висновки про чинність цифровізації комунікації, посилення транскультурності в спілкуванні, про політематизм інформації з різномовних джерел, які потребують її уніфікації, загального удоступнення споживачам, що разом впливають на усталення в узусі норми стосовно латинськомовного чи змішаного написання назв і неадаптованих словосполучень. У підсумку відзначено, що прояви динамічного хаосу в графічноорфографічній нормі української літературної мови зумовлені пошуком самоорганізованої системи
символічних норм, які й відбивали б літературну книжно-писемну традицію, і відображали б сучасне сприймання швидконароджуваних власних назв, слів-термінів, стрімке входження й графічну адаптацію в українській мовній системі неологізмів-запозичень.
Як перспективу наступних досліджень окреслено потребу вивчення варваризації української книжної практики з урахуванням екстра- та інтралінгвальних чинників, що впливають на стилістику, графіку, орфографію, граматику української літературної мови