КОНЦЕПТ ЩАСТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЯХ: ПСИХОКОГНІТИВНИЙ І ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

У статті проаналізовано реалізацію в українських пареміях концепту ЩАСТЯ, що належить до засадничих культурних концептів, семантика яких оприявнена на лінгвістичному, аксіологічному, побутовому, художньому рівнях культури. На ґрунті когнітивного і лінгвокультурного аналізу доведено, що в паремійній картині світу вербалізовано поняттєвий, образний, ціннісний і міфологічний складники досліджуваного концепту. Установлено найсуттєвіші ціннісні орієнтири, пов’язані з поняттям «бути щасливим», які віддзеркалюють первісні уявлення українців, оскільки паремії є давніми утвореннями колективної свідомості українського народу й продуктивно зафіксовані в національному менталітеті.
Спостережено високу кількісну репрезентованість досліджуваного концепту, відзначено, що він тісно взаємодіє з поняттями доля, радість, добробут, успіх, реалізуючи міжконцептуальні зв’язки. Концепт – ЩАСТЯ в паремійній картині світу українців – поліфунційне, амбівалентне, багатовимірне утворення, що фіксує вітаїстичні настанови. Його поняттєвий зміст передовсім пов’язаний із доброю долею, здоров’ям, сім’єю, дітьми, любов’ю; образний – сформований унаслідок метафоричної аналогізації з тваринами, птахами, предметами; ціннісний – репрезентований позитивною оцінкою як станом цілковитого задоволення життям, вияву радості, усвідомлення яких відбувається на тлі протилежних почуттів – нещастя, горя, біди. Доведено, що уявлення про щастя і нещастя почасти формують оцінні судження про життя загалом, вони визначають життєву стратегію індивіда, їхня ціннісна специфіка опосередкована регулятивним виявом. Паремійна психологічна концепція щастя загалом відображає ставлення українців до суті життя: це передовсім не лише омріяна цінність, а й мета, яку індивід може досягти, здобути, вибудувати власними зусиллями.