СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВІДАБРЕВІАТУРНОГО СЛОВОТВОРЕННЯ НОВОТВОРІВ-НАЗВ ОСІБ ЗА РОДОМ ЇХНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛІТЬ XXI СТОЛІТТЯ
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті представлено дослідження новітнього відабревіатурного словотвору про можливі, на
думку носіїв мови, форми відабревіатурних номінативних дериватів. Мета роботи – виявити
системність у творенні відабревіатурних номінативних дериватів від основи загальновідомих актуальних абревіатур.
У ході дослідження, окрім інваріантних дериватів, виокремлено факультативні форми слів, оскільки мова жива й до новотворів різні носії додають різні відомі їм афікси. Суфіксальний спосіб словотворення виявлено провідним у виробленні новотворів-назв осіб, будова яких є переважно такою: коренева морфема, записана відповідно до орфоепічних властивостей абревіатури нарівні з іншими формантами, з малої літери, морфемний шов на межі з інтерфіксом, суфікс, закінчення.
Для соціолінгвістичного аналізу проведено опитування 60 осіб упродовж 2021–2023 рр. Результати опитування засвідчують, що науковий розвиток теми відабревіатурного словотворення й уніфікація форм відповідно до чинних норм літературної мови важливі, оскільки носії мови по-різному утворюють відабревіатурні номінативні деривати. Також виявлено прогнозовані еталонні форми новітніх слів. Від основ ЗНО, МНС, ІТ, АТО, ДСНС, ООС, ТрО доцільніше утворювати такі іменникиназви осіб: зеен/ов/ець, еменес/ник айт/ів/ець, ат/ов/ець, деесенес/ник, оос/ів/ець, теер/ов/ець.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Kořenský Jan. Proměny myšlení o řeči na rozhraní tisíciletí. Olomouc : Univerzita Palackého v Olomouci, 2014. 251 s.
Бойченко Л. М. Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності в сучасній українській мові. Мовознавство. 1982. № 5. С. 75–80.
Великий орфографічний словник сучасної української мови. 150 000 / за заг. ред. Ю. С. Меженка.
Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. 1184 с.
Городенська К. Г. Українське слово у вимірах сьогодення. Київ : Ін-т укр. мови НАН України; КММ, 2014. 124 с.
Гринчишин Д. Г. Вимова літерних та поскладово-літерних абревіатур. 1976. URL :
http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine10-10.pdf (дата звернення: 11.03.2023).
Денисовець І. В. Явище інтерфіксації в сучасній українській деривації. Філологічні науки. 2020. № 32. С. 75–80. 7. Караванський С. Й. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я». Київ : ВЦ Академія, 2001. 233 с.
Клименко Н. Ф. Інтерфікс. Українська мова: енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознав.
ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови; редкол.: В. М. Русанівський [та ін.]. Київ : Вид-во «Українська енциклопедія»
ім. М. П. Бажана, 2004. Вид. 2-ге, випр. і допов. С. 226.
Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Кислюк Л. П. Динамічні процеси в сучасному українському
лексиконі. Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2008. 336 с.
Колоїз Ж. В. Неузуальне словотворення : монографія. Кривий Ріг : НПП Астерікс, 2015. 156 с.
Кровицька О. В. Назви осіб в українській мовній традиції ХVІ–ХVІІІ ст. Семантика і словотвір. Львів :
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. 213 с.
Мартінек С. Емпіричні й експериментальні методи у сучасній когнітивній лінгвістиці. Вісник
Львівського університету. Серія філологічна. 2011. Вип. 52. С. 25–32.
Навальна М. І. Особливості редагування відабревіатурних утворень. Соціум. Документ. Комунікація.
Серія «Філологічні науки». 2018. № 6. С. 121–135.
Нелюба А. М., Редько Є. О. Словотворчість незалежної України. 2012-2016. Словник / загальна редакція
Нелюби А. М. Харків : Харківське історико-філологічне товариство, 2017. 460 с.
Опитувальник. Google forms.
Полюга Л. М. Словник українських морфем. Львів : Світ, 2001. 448 с.
Пономаренко С. С. Сучасна українська мова: Морфеміка. Дериватологія. Морфонологія : навчальний
посібник. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2017. 300 с.
Романюк Ю. В. Словотвірний потенціал нових засобів номінації у сучасній українській мові. Мови та
культури у новій Європі: контакти і самобутність : збірник наукових доповідей. Київ : Видавничий дім Дмитра
Бураго, 2009. 672 с.
Словник української мови. В 11 т. / ред. кол. : І. К. Білодід (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 1970–
Т. 2. 1971. С. 478, 486; Т. 8. 1977. С. 442; Т. 11. 1980. С. 674.
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ–
ХХІ ст.) : монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. 248 с.
Шонц О. П. Науково-теоретичне обґрунтування вимовних норм української літературної мови (кінець
ХІХ – початок ХХ століття). Записки з українського мовознавства : збірник наукових праць. 2000. Вип. 10. С. 146–156.