РЕЄСТР ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО 1756 Р. ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЧОЛОВІЧОГО ІМЕННИКА ХVIII СТ.

Анотація

У статті вперше зреалізовано спробу дослідити особові чоловічі імена Реєстру Війська Запорозького Низового 1756 р. Виявлений унаслідок статистичного аналізу іменник налічує понад 130 особових імен, носіями яких є 14452 запорожці. За винятком двох, усі імена є церковно-християнськими за своїм походженням. 16 із них ужиті тільки в повній календарній формі, 33 – паралельно в календарній і народно-розмовній, а більше 80-ти зафіксовані лише в народнорозмовних формах.
До найпопулярніших імен, частота використання яких разом із фонетичними варіантами й похідними формами перевищує 2 %, належать: Иванъ, Ѳεдоръ, Василь, Грицко, Яцко, Стεпанъ, Пεтро, Андрѣй, Сεмεнъ, Павло та Михайло. Порівняння отриманого переліку з результатами аналізу антропонімного матеріалу ХVІІ ст. засвідчує стабільність масиву найпоширеніших українських чоловічих імен.
Найпродуктивнішими фонетичними змінами традиційних календарних форм були: перехід ініціального голосного а- в о-; перехід початкового сполучення йе- в о-; втрата ненаголошеного початкового и-; стягнення не властивих українській мові дифтонгів; заміна звука ф на п, х, в та сполучення хв; спрощення в групах приголосних тощо.
За винятком двох, усі зафіксовані в реєстрі імена утворені морфологічним способом, зокрема усіченням, а також суфіксацією усічених або повних основ. Список формантів, виявлених в іменнику пам’ятки, складається з 13 мономорфемних, 7 поліморфемних суфіксів й однієї морфеми-флексії. Усі вони, за винятком суфіксів -к-о, -ц-к-о й морфеми-флексії -о, були малопродуктивними. Таку відносно невелику кількість формантів, як і незначну їхню продуктивність, пояснюємо іманентними процесами еволюції словотворчої системи ділової української мови.