КОМУНІКАТИВНІ ДЕВІАЦІЇ, СПРИЧИНЕНІ ВІЙНОЮ В УКРАЇНІ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

К. В. Резнікова

Анотація

У статті йдеться про основні причини виникнення комунікативних девіацій у соціальному дискурсі на фоні війни в Україні. Проаналізовано найвідоміші комунікативні тренди воєнного часу. Кардинальні зміни, що відбуваються в комунікативних взаєминах, формують нову реальність для країни та її громадян. Ми всі є учасниками комунікативних формальних актів, а якщо комунікативний акт створено неправильно, з порушенням норм структурування, то виникають девіації щодо розуміння, а відтак і щодо створення чергового блоку комунікативної інформації. Форми комунікативної девіації мають широкий спектр вияву у зв’язку з різноманітністю соціальних та лінгвістичних норм, які можуть бути порушені. За такої складності й різноманітності девіацій дослідники вважають за потрібне звернути увагу на необхідність чіткого визначення межі того, що є нормальним, а що – протиправним, патологічним і перевищує встановлену в суспільстві «межу терпимості» комунікації. Під впливом війни на свідомість українців увесь сучасний світ переживає комунікативну революцію, глобалізується інтернет-спілкування, феномен віртуальності, відбувається модифікація поведінкових i комунікативних моделей. У цій реальності людина перебудовується, набуває нових знань, змінюється її сприйняття світу, з’являється нове мовомислення, відбувається своєрідна неологізація української мови, розбудовується лінгвістична термінологія, актуалізується лінгвокреативність. Саме на цьому підґрунті й формуються комунікативні девіації. Термін «девіація» розуміють як соціологічне, філософське та психологічне поняття. Класичним прикладом соціальної девіації можуть слугувати правовий ідеалізм та правовий нігілізм, які містять відхилення від загальноприйнятної норми поведінки.
Мовні девіації ґрунтовані на конфлікті між когнітивним і мовним, тобто гнучким, мінливим способом мислення і формалізованим, візуалізованим способом його вираження засобами ідіоетнічної мови. Комунікацію вважають успішною та ефективною, якщо вона адекватна, тобто обов’язково досягається, з погляду комунікантів, достатнє порозуміння.
Девіації, пов’язані з мовною компетенцією, багато в чому визначені специфікою лексичної і граматичної семантики, а девіації, пов’язані з комунікативною компетенцією, – особливостями комунікативної семантики та «власне» прагматичними чинниками. Сучасний політичний та соціальний стан сигналізують про появу все більше девіантних комунікативних ситуацій.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Розділ
Статті
Біографія автора

К. В. Резнікова, «Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж» Мукачівського державного університету (Мукачево, Україна)

Аспірантка, викладачка української мови та літератури
Відокремленого структурного підрозділу «Гуманітарно-педагогічний
фаховий коледж» Мукачівського державного університету
(Мукачево, Україна)
e-mail: Kat.Reznikova94@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/ 0000-0002-5629-6782

Посилання

Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ : ВЦ «Академія». 2009. 376 с.

Домрачева І. Мовні девіації в українських засобах масової інформації. Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. 2015. № 1(2). 507 с.

Дяків Х. Комунікативна девіатологія в Україні: огляд проблематики. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2016. Вип. 6. 323 с.

Ківенко Н., Лановенко І., Мельник П. Девіантна поведінка: сучасна парадигма. Ірпінь : Академія державної податкової служби України, 2002. 240 с.

Кісіль З., Кісіль Р. Природні та соціальні детермінанти формування девіантної поведінки людини. Соціально-правові студії. 2018. Вип. 1. 357 с.

Макарець Ю. До питання про девіативність текстів українських інтернет-ЗМІ (на прикладі інтернет-видання «Українська правда»). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. : Філологія. 2018. № 32. Т. 3. 158 с.

Мішеніна Т. Мовні девіації інтерферального характеру в системі сучасної української мови. Філологічні студії. Криворізький державний педагогічний університет. 2014. Вип. 11. 316 с.

Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Київ : Критика, 2008. 435 с.

Тищенко О. Мовна концептуалізація небезпеки та ризику в науковій та наївній моделях світу: до проблеми лінгвістики безпеки. Науковий репозитарій Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2017. 307 с.

Штельмах М. Інтерв’ю в системі жанрів сучасної українськомовної комунікації : автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2008. 18 с