ПОЕЗІЯ ВІЙНИ ЯК ЗАСІБ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ УКРАЇНЦІВ (на матеріалі текстів періоду російського повномасштабного вторгнення)

Анотація

У статті досліджено українськомовні поетичні тексти періоду російського повномасштабного вторгнення щодо специфіки семантичної реалізації образу українців. На наш погляд, такий аналіз дає змогу простежити світоглядні трансформації представників української нації стосовно їхнього самоусвідомлення.
Подібні студії поетичного мовлення дають змогу вивчити виражальні можливості мови як основного засобу комунікації та водночас дослідити засобами лінгвістичного інструментарію зміни світоглядних орієнтирів представників сучасного покоління українців.
Матеріалом для аналізу обрано українськомовні поезії, розміщені на інтернет-ресурсах упродовж лютого 2022 р. – вересня 2023 р. Вибір матеріалу зумовлений специфікою поетичних текстів: саме вони першими з-поміж творів словесного мистецтва транслюють реакцію на події. Дослідження поетичного доробку різних авторів дає змогу зробити своєрідний зріз емоційного стану соціуму, простежити колективну емоцію. Сучасні технічні можливості оприлюднення текстів та обміну віршами за допомогою соцмереж, а також швидка рефлексія у вигляді реакцій і коментарів наділяє, на наш погляд, сучасну творчість психотерапевтичною функцією.
За нашими спостереженнями, в аналізованих поетичних текстах образ українців набуває великої кількості актуальних реалізацій, зокрема: жертви війни, переселенці, байдужі, борці, переможці тощо. Останні названі інтерпретації чітко засвідчують зміну парадигми самоцінності українського соціуму й позбавлення типового для значної частини сучасних українців відчуття меншовартісности.
Показовою для аналізованої поезії є тенденція зображення українців через площину релігійного дискурсу: у текстах виокремлено образи українців – святих / Ісуса / Бога тощо. Така специфіка зумовлює потрактування представників нашої нації як борців за добро проти зла, воїнів світла, носіїв місії тощо.