ПРИЄДНУВАЛЬНІ РЕЧЕННЯ ЯК ЗАСІБ ОРОЗМОВЛЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ВИКЛАДУ
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті проаналізовано структуру та стилістичні параметри функціонування приєднувальних конструкцій у мові сучасної української прози для дітей. Висвітлено поняття приєднувального зв’язку в поглядах українських науковців. З’ясовано, що приєднувальні речення мають диференційні ознаки, специфічну граматичну природу, тому заслуговують на власний синтаксичний статус.
Доведено, що «приєднування» – різновид синтаксичного зв’язку на основі співвідношення семантико-граматичної незалежності головної предикативної частини та смислового й граматичного тяжіння до неї приєднувальної.
Закцентовано на основних засобах зв’язку приєднувального речення з основним, а також на жанрово-стилістичних та комунікативно-прагматичних чинниках впливу на вибір приєднувальної конструкції. Проаналізовано причини вибору приєднувального речення з-поміж інших можливих форм вираження тієї самої думки.
Виокремлено найуживаніші типи згаданих конструкцій, що мають специфічну формальносинтаксичну та семантико-синтаксичну структуру. Установлено, що приєднувальні речення в мові прозових творів для дітей найчастіше подають атрибутивні, обставинні й об’єктні характеристики дії основного речення.
З-поміж указаних синтаксичних одиниць особливо частотними визначено приєднувальні структури з атрибутивною та обставинною семантикою, менш частотними ‒ речення об’єктної семантики. Указано на особливості оновлення їхньої структури, з’ясовано специфіку творення експресивного ефекту за допомогою приєднувальних речень у мові прозових творів для дітей.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Богатько В. В. Явища еліпсису в мові сучасної української публіцистики : дис. …канд. філол. наук : спец. 10.02.01 / НАН України ; Інститут української мови. Вінниця, 2005. 175 с.
Богатько В. В. Синтаксис і стилістика неповних речень у мові сучасної української періодики :
навч. посіб. для спецкурсу. Вінниця : Нова Книга, 2010. 176 с.
Вакуленко Г. М., Теплуха В. В. Складнопідрядні речення з присубстантивовано-означальними
частинами в художньому мовленні Євгена Гуцала. Література та культура Полісся. Серія «Філологічні науки». Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018. Вип. 91. № 10. С. 213‒221.
Герман В. В., Кириленко Н. І. Складнопідрядні приєднувальні речення: синтаксичний статус.
Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 27(2). С. 9‒14.
Городенська К. Сполучникова реалізація семантико-синтаксичних відношень у складносурядних реченнях. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла
Коцюбинського. Серія: Філологія. Вінниця, 2009. Вип. 11. С. 8–15.
Гурко О. Приєднувальні конструкції як засіб імплікування ствердження. Рідний край. 2014. № 2(31). С. 117‒119.
Дудик П. С. Із синтаксису простого речення: навч. посіб. Вінниця : ВДПУ імені Михайла
Коцюбинського, 1999. 297 с.
Дудик П. С., Прокопчук Л. В. Синтаксис української мови. Київ : ВЦ «Академія», 2010. 384 с.
Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте
речення; еквіваленти речення). Київ : Наук. думка, 1973. 288 с.
Жайворонок В. В. Складноприєднувальні конструкції в українській усній та письмовій
літературній мові : автореф. дис. …канд. філол. наук : 10.661. Київ, 1970. 25 с.
Жайворонок В. В. Граматична природа складноприєднувальних конструкцій усного
літературного мовлення. Мовознавство. 1970. № 4. С. 33–38.
Завальнюк І. Я. Структура та стилістичні параметри вживання складноприєднувальних
конструкцій у сучасному українському газетному мовленні. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк,
Вип. 17. С. 199‒206.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк : ДонДУ, 2001. 662 с.
Івкова Н. Структурна та функціонально-семантична специфіка приєднувальних конструкцій у
текстах публіцистичного стилю. Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Рівне, 2005.
Вип. 13. С. 53–56.
Каранська М. У. Приєднувальний зв’язок у синтаксичній одиниці спілкування. Наукові записки
Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Серія: Лінгвістика. Житомир, 1959. С. 3–16.
Конюхова Л. І. Явище парцеляції в мові сучасних засобів масової комунікації : дис. …канд. філол. наук : 10.02.01 / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 1999. 174 с.
Коцюбовська Г. А. Приєднувальні конструкції : функціонально-текстовий аспект : дис. …канд.
філол. наук : 10.02.01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2002. 165 с.
Кучер А. С. Структура та функції парцельованих і приєднувальних конструкцій у сучасній
лінгвістиці. Лінгвістика. 2017. № 1(36). С. 145‒156.
Кроть Д. Т. Приєднувальні конструкції у мовленні. Мовознавство. 1971. № 3. С. 69–73.
Пасік Н. Лінгвістичний аналіз художнього тексту : навч. посіб. Ніжин, 2003. 207 с.
Топчий Л. М. До питання про приєднування як різновид синтаксичного зв’язку. Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2020. № 45. Т. 1. С. 81‒84.
Українська мова: енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та
ін. 2-ге вид., випр. і доп. Київ : Українська енциклопедія, 2004. 824 с.
Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : підручник. Київ : ВЦ «Академія», 2010. 408 с.
Шульжук Н. Складноприєднувальні конструкції у структурі діалогічної єдності. Актуальні
проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць. Рівне, 2004. Вип. 12. С. 22–23.
Христіанінова Р. Складнопідрядні речення, побудовані з використанням технік «підрядного
приєднання». Українська мова. 2009. № 1. С. 3–14.