Г. А. Губарева АНТИТЕТИЧНІСТЬ ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ ІРИНИ ФОТУЙМИ

Анотація

У статті визначено й описано показові засоби та прийоми вираження контрасту як вияв
ідіостилю Ірини Фотуйми.
Мета пропонованого дослідження – розглянути лексико-семантичне вираження,
синтаксичне оформлення й функційне навантаження протиставлень у мові поезій Ірини
Фотуйми, уміщених у збірці «Тривкі рубежі» (2021), визначити ідіостильові настанови авторки.
Стилістичному аналізові антитетичних поетичних конструкцій підпорядковано описовий,
компонентний та контекстний методи.
Проаналізовано лексико-семантичне наповнення й структурне оформлення контрастем, а
також окреслено їхній змістотвірний потенціал. З’ясовано, що в ліричних текстах поетеси
одночленні антитези реалізовані переважно в межах однорідних членів речення, подекуди
об’єктними поширювачами до однорідних предикатів, а також предикатною й атрибутивною
синтаксемами. Якщо основу контрасту становлять загальномовні антоніми, поетеса
семантично ускладнює протиставлювані образи, розгортаючи їх. Указано, що І. Фотуйма тяжіє
до творення оригінальних антитез, центром яких постає багаточленна контекстуальна
антонімія. У досліджуваних текстах інтимної лірики побудовані на контрастах розгорнуті
метафоричні образи втілювано переважно в складних синтаксичних конструкціях, а також у
межах надфразних єдностей. Стилістичну фігуру антитези посилюють градації, повтори,
паралелізм, хіазм. Особливої експресії набувають оксиморонні образи. Подекуди імпліцитна
антитетичність побудована на парадоксі. Часто семантику контрасту увиразнюють
індивідуально-авторські порівняння. Антитетичні образи залежно від позиції в строфі слугують
розгортанню або узагальненню поетичної семантики. Водночас для окремих поезій антитеза
стає провідним текстотвірним прийомом.