Л. О. Петренко СПЕЦИФІКА ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЧАСОПРОСТОРОВИХ ОБРАЗІВ У СУЧАСНІЙ ПОЕЗІЇ ПРО ВІЙНУ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті запропоновано аналіз особливостей словесного вираження часопросторових
образів у сучасній поезії про війну.
Мета дослідження – з’ясувати специфіку вербалізації часопросторових образів, їхнє
лексичне наповнення, зміни семантики в складі різних мовних засобів; розкрити зміст образів часу
та простору в мілітарній поезії сьогодення. Матеріалом дослідження слугували написані після 24
лютого 2022 року поетичні твори сучасних авторів, узяті з вільних джерел. Для реалізації
поставлених завдань застосовано такі методи: структурно-семантичного аналізу,
контекстного аналізу, інтерпретаційний та описовий методи.
Визначено образне втілення простору війни: роль топонімів, номінацій локусів, їхнього
мовного наповнення. Виявлено лексеми, які домінують у зображенні війни. Окреслено стилістичні
функції, структурні та семантичні властивості мовних засобів, що конструюють мілітарний
час і простір. Зокрема, з’ясовано роль епітетів як актуалізаторів емоційних оцінок, конкретночуттєвих асоціацій.
Сучасна війна розгортається в часі та просторі, що мають певні особливості. Важливу
роль в утіленні простору відіграють оніми, серед яких назви міст, сіл і селищ, часто з
присвійними займенниками (мій, наш) та традиційними епітетами (золотоверхий Київ, сива
Буча). Простір деталізують назви локусів, що слугують укриттям, номінаціями озброєння
(танки, ракети, гради), дитячих речей (ляльки, цукерки, черевички). Образ дому пов’язаний із
втратою, спорожнінням. Характерним є приховування свого місцезнаходження або його
невизначеність.
У темпоральному плані образ сучасної війни часто репрезентований лексемою весна, що
має позитивну семантику як надія на життя та відродження. Ніч асоційована зі спокоєм, а
ранок постає періодом усвідомлення й переживань. Війна має часові характеристики плинності,
розшарування та розтягування. Номінації часу та простору зафіксовані в сучасних лозунгах.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Бибик С. «Літописці не шкодуватимуть для нас епітетів з відтінком червоного» (епітетика «Віршів
з війни» Бориса Гуменюка). Культура слова. 2020. Вип. 92. С. 22–35.
Матвієнко В. Екзистенційний модус смерті у збірці «Блокпост» Бориса Гуменюка. Вісник
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Філологія. 2019. Вип. 83. С. 42–46.
Пастух Б. Метафізика страждання у «Віршах з війни» Бориса Гуменюка. Дивослово. 2016. № 9.
С. 55–58.
Поліщук Я. Ars Masacrae, або про те, чи є поезія на війні. Слово і Час. 2016. № 7. С. 3–11.
Пухонська О. «Війна після війни», або Волинь у літературній версії пам’яті (за романами
А. Кокотюхи «Червоний» та «Чорний ліс»). Наукові записки Національного університету «Острозька
академія». Серія : Філологічна. 2017. Вип. 65. С. 71–74.
Слапчук В. Війна як дискурс. URL : http://litakcent.com/2015/02/17/vijna-jak-dyskurs.
Стецик М. Поезія війни в лінгвостилістичному вимірі. Рідне слово в етнокультурному вимірі.
Дрогобич, 2017. С. 342–352. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev_2017_2017_33.
Шарагіна О. Художнє моделювання війни в екзистенційному коді «Тихої лірики». Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна у Світових війнах та локальних конфліктах ХХ –
на початку ХХІ ст.». Харків, 2019. С. 102–105.