В. Р. Дячук ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ МАТИ В СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКИХ ТА ГУЦУЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ: СПРОБА ЗІСТАВЛЕННЯ

Анотація

У статті представлено шість спільних ознак концепту «мати» та засоби його вербалізації
в середньонаддніпрянських та гуцульських говірках. Джерелами дослідження слугували діалектні
тексти, словники, етнографічні та фольклорні джерела із середньонаддніпрянського та
гуцульського ареалів. До аналізу також залучено матеріали власних польових експедицій
2020−2022 рр., якими охоплено говірки Правобережної Черкащини та південно-західної частини
Івано-Франківської області.
Мета дослідження − з’ясувати спільні ознаки концепту мати та засоби його вербалізації в
територіально віддалених українських середньонаддніпрянських та гуцульських говірках. У
роботі використано такі методи: теоретичний (вивчення й аналіз спеціальної літератури);
ономастичний аналіз − для опису способів вербалізації концепту; зіставний – для порівняння
способів вербалізації концепту в середньонаддніпрянських та гуцульських говірках.
Установлено, що способи називання жінки матір’ю зумовлені двома суб’єктами номінації,
а тому засоби вербалізації концепту «мати» схарактеризовано в оцінці дитини, яку вона
народила чи виховала, та «чужих», які знають, що в жінки є дитина. Засвідчений матеріал
репрезентує, що в досліджуваних діалектних континуумах концепт «мати» об’єктивовано
лексичними та синтаксичними способами вербалізації. На прикладі аналізу способів мовної
реалізації концепту, що стосуються лексеми «мати», її синонімів та похідних, а також назв
жінки в період вагітності та після народження дитини, з’ясовано культурний компонент
концепту. Визначено, що попри належність діалектних ареалів до відмінних архетипів локальної
культури, спільні номінативні, семантичні та аксіальні ознаки засвідчують близькість їхніх
традицій.