М. С. Делюсто СПЕЦИФІКА ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО РІВНЯ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК МЕЖИРІЧЧЯ ДНІСТРА І ДУНАЮ

Анотація

Фразеологічний рівень українських новожитніх говірок межиріччя Дністра і Дунаю
найменш вивчений, хоч має високу евристичність. Діалектні явища фразеологічного рівня цих
говірок уможливлюють удокладнення наявної інформації щодо їхньої генетичної основи та
динаміки.
Статтю присвячено визначенню типів, ареальної релевантності та евристичного
потенціалу фразеологізмів у досліджуваних українських говірках, що побутують в
інтерферентних умовах, у тісній багаторічній взаємодії з болгарськими, румунськими,
гагаузькими, російськими та іншими діалектними мікросистемами. Мета дослідження –
визначити типи, ареальну релевантність та евристичний потенціал фразеологізмів в українських
говірках межиріччя Дністра та Дунаю, що побутують в інтерферентних умовах, з’ясувати деякі
наслідки мовних контактів на фразеологічному рівні, установити збережені фраземи – генетичні
маркери та інновації, зокрема трансформи й інтерфереми. У праці використано описовий та
зіставний методи.У ній з’ясовано деякі наслідки мовних контактів на фразеологічному рівні,
розмежовано збережені фраземи – генетичні маркери та інновації, зокрема трансформи й
інтерфереми.
У результаті дослідження зроблено висновки, що генетичні маркери представлені двома
типами: 1) ті, що відрізняють говірки в межах ареалу, 2) ті, що відрізняють говірки ареалу від
інших ареалів. Трансформації генетичних маркерів одиниць фразеологічного рівня, що реалізовані
в площині форми і значення, можуть призводити до появи нових фразем, їхніх варіантів, ареально
релевантних як у межах регіону, так і поза ним. Процес фразеологізації, закріплення певного
явища у фразеологізмі, сприяє збереженню архаїчних діалектних явищ, питомих рис
материнських говірок.