І. Я. Дзира ЕКСПРЕСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АНТРОПОНІМНОЇ СИСТЕМИ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА СЕРЕДИНИ ХVIII СТОРІЧЧЯ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті зреалізовано спробу визначити експресивний потенціал антропонімної системи
запорозького козацтва середини ХVІІІ сторіччя. Загалом на сторінках Реєстру Війська
Запорозького Низового 1756 р. виявлено понад 3960 експресивних прізвищевих назв, що постають
визначальним та ефективним засобом зображення особливостей характеру, поведінки, взаємин і
зовнішності запорожців. Їх носіями є понад 11470 осіб, що становить 76,5 % від загальної
кількості іменованих. Мета статті – характеристика експресивного потенціалу антропонімної
системи запорозького козацтва середини ХVІІІ ст. Для досягнення поставленої мети застосовано
функціонально-семантичний, описовий, порівняльно-зіставний, структурний і статистичний
методи, а також виконано інвентаризацію ономастичного матеріалу.
З’ясовано, що до експресивного фонду належали всі апелятивно-антропонімні та більшість
власне антропонімних найменувань. З іншого боку, апелятивні «прозванія» мають фрагментарне
представництво в експресивному фонді антропонімікону запорозького козацтва (81
антрополексема). Практично всі відтопонімні прізвищеві назви не є конотативно забарвленими, а
спроба виявити неформальні показники експресивності з-поміж решти 335 одиниць названої
класифікаційної групи за браком відомостей про обставини номінації малопродуктивна.
У статті також розглянуто способи творення експресивних «прозваній», основним серед
яких був лексико-семантичний (понад 3230 антрополексем). За мотивами номінації більшість
запорозьких експресивних прізвищевих назв належала до жартівливих. Використання
жартівливо-зневажливих і лайливо-зневажливих найменувань не набуло значного поширення в
січовому товаристві, а сороміцькі «прозванія» присвоювали в ньому надзвичайно рідко (20
одиниць).
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів. 1734–1775. Т. 5. Реєстр Війська
Запорозького Низового 1756 року. Київ : [б. в.], 2008. 528 с.
Бойко Н. І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний, функціональний
аспекти : [монографія]. Ніжин : ТОВ «Видавництво “Аспект-Поліграф”», 2005. 552 с.
Гринченко Б. Д. Словарь украинского языка. Берлін : ДВУ, 1925. 16, 2178 с.
Корж Н. Л. Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии и
уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. Одесса [б. изд.], 1842. 6, 96 с.
Матвеева Т. В. Экспрессивность русского слова. [Б. м. изд.] : Palmarium Academic Publishing, 2015.
с.
Морошкин М. Я. Славянский именослов или собрание славянских личных имён в алфавитном
порядке. Санкт-Петербург : [б. изд.], 1867. 213 с.
Сухомлин І. Д. Питання становлення структури особових власних назв на основі народної
антропонімічної системи української мови (За матеріалами пам’яток ХІV–ХVІІ ст.) Українська лексика.
Дніпропетровськ : ДДУ, 1973. С. 3–19.
Уилрайт Ф. Метафора и реальность. Теория метафоры. Москва : Прогресс, 1990. С. 82–109.
Худаш М. Л. До питання класифікації українських прізвищевих назв ХIV–ХVІІ ст. З історії
української лексикології. Київ : Наук. думка, 1980. С. 96–160.
Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3 т. Т. 1. Київ : Наук. думка, 1990. 592 с.