Г. В. Кочерга ДЕРИВАЦІЙНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІДІМЕННИХ ДІЄСЛІВ У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТКАХ XIV–XVII СТ.: КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Актуальність. Статтю присвячено дослідженню відіменних дієслівних дериватів у східнослов’янських писемних пам’ятках XIV–XVII ст. Вивчення ономасіологічних структур відіменних дієслів східнослов’янських писемних пам’яток XIV–XVII ст. у проєкції на психоментальні структури свідомості є перспективним та актуальним.

Мета статті – проаналізувати модусну мотивацію і схарактеризувати ономасіологічну структуру відіменних дієслів, мотивованих на підставі модусу.

Матеріали, методи та методики дослідження. Джерелом дослідження слугували «Матеріали до Словника писемної та книжної української мови ХV–XVIII ст.» Є. Тимченка [упор. В. В. Німчук, Г. І. Лиса]. НАНУ Українська Вільна Академія Наук у США (Київ–Нью-Йорк, 2003); Гістарычны Слоўнік беларускай мовы / АН Беларускай ССР ; Інстытут мовознаўства імя Якуба Коласа. Мінск : Навука і тэхніка, 1984; Словарь русского языка XI–XVII вв. / АН СССР ; Институт русского языка. Москва : Наука, 1976–1978; Словник української мови ХVI – пер. пол. ХVII ст. / НАНУ ; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. Вип. 1–12. Львів, 2004. Методологія дослідження окреслена комплексним використанням методів, застосовуваних у сучасній лінгвістиці, зокрема когнітивно-ономасіологічного, описового, компонентний, трансформаційний, дистрибутивний, зіставний, валентнісний, порівняльно-історичного – для дослідження семантичної структури дієслівних одиниць. Ця методика дала змогу змоделювати мотиваційну структуру значень слова на семному рівні.

Результати дослідження та їх обговорення. Стаття ґрунтована на науковій концепції О. О. Селіванової, відповідно до якої модусна мотивація зумовлена селекцією мотиватора на підставі його оцінного сприйняття носіями мови як знака. За концепцією Ш. Баллі, речення складається з двох частин: диктуму і модусу, що доповнює диктумну частину. Згідно з положеннями теорії Ш. Баллі, модус виражає різні відтінки почуттів або волі. Модус співвідносний із наявною в мові категорією модальності. На думку О. О. Селіванової, модальність у граматичному аспекті витлумачена як особлива категорія, що ґрунтована на відношенні висловлення до дійсності і встановленні цього відношення мовцем, а також виражає оцінку висловлюваної думки та способу її вираження.

У статті з’ясовано лінгвоментальний механізм вторинного позначення (відіменних дериватів), що відбувається на етапі внутрішнього програмування, де й можливе встановлення конекції первинного значення наявного в мові знака з його вторинним значенням. Концептуальне моделювання мотиваційних процесів модусних відіменних дієслів містить реляції мисленнєвої моделі, образів, психічних функцій та архетипів колективного позасвідомого, що яскраво демонструє національно-культурні особливості мовної системи східнослов’янських писемних пам’яток XIV–XVII ст. Виокремлено когнітивно-ономасіологічний механізм модусної мотивації відіменних дієслівних дериватів, що окреслює мотиваційний зв’язок ономасіологічної структури і семантики дієслівних номінатем зі структурами знань про об’єкт номінації та відображає етнопсихологічні особливості соціуму й формування його менталітету.

Висновки й перспективи. Відіменні дієслова в східнослов’янських писемних пам’ятках XIV–XVIІ ст. демонструють культуроакумулятивні особливості, у структурі яких простежено мотивований етноконцепт із чітко вираженою фреймовою моделлю, яка зорієнтована на концептуально-національно-мовну картину світу етносу, що є сегментом поняттєвого та модусного архетипу мовно-культурного коду. Модусна мотивація відіменних дієслів зумовлює селекцію мотиватора на підставі його оцінного сприйняття мовцями як знака в етнолінгвотрадиції. Модусно мотивовані відіменні дієслова в писемних пам’ятках XIV–XVIІ ст. становлять нечисельну групу, більшість із них конотують певні фрагменти асоціативно-термінальної частини концепту, поєднуючись з асоціативно-термінальною мотивацією, що сприяє поглибленню уявлення про національно-мовну картину світу етносів та про специфіку номінативних дериваційних процесів. Діахронне дослідження відіменного дієслівного словотвору в когнітивно-ономасіологічному аспекті дає змогу простежити творення дієслівної семантики в просторі і часі та інтерпретувати динаміку ресурсності в семантико-синтаксичній побудові, що й становитиме перспективу подальших наукових студій.