Ю. І. Калашник СТИЛІСТИКО-СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ СЕНТЕНЦІЙ У РОМАНІ В. ЄРМОЛЕНКА «ЛОВЕЦЬ ОКЕАНУ. ІСТОРІЯ ОДІССЕЯ»

Анотація

Статтю присвячено дослідженню стилістико-синтаксичних особливостей оповіді роману В. Єрмоленка «Ловець океану. Історія Одіссея», пов’язаних із вербалізацією філософських сентенцій, що стосуються важливих морально-етичних категорій (вдячність, кохання, щастя, слава), різних психофізичних станів (біль, злість, чекання, жорстокість, ненависть, впевненість). Завдання студії – з’ясувати структуру та семантику конструкцій, що реалізують філософські роздуми; виявити особливості вжитих стилістико-синтаксичних засобів; дослідити місце цих контекстів в оповіді. У результаті аналізу простежено закономірності функціювання філософських висловлень: вони розміщені в будь-якій частині розділів, але переважно тяжіють до прикінцевого розташування, оскільки є певними умовиводами, зробленими наратором чи персонажами. З’ясовано, що філософські роздуми та визначення в романі передані переважно складними реченнями, здебільшого складнопідрядними, підрядні частини яких мають різну семантику (з’ясувальні, присубстантивно-означальні, мети, причини). Характерними також є конструкції з підметом і присудком, вираженими однією частиною мови. Письменник активно послуговується повторами ключових словообразів або опорних лексем з узагальнювальним значенням, що надає викладу афористичності. Створені анафори слугують концентруванню думки, а синтаксичний паралелізм структурує її для увиразнення й чіткості подання.