SOCIOLINGUISTIC TENDENCIES OF THE ABBREVIATION WORD FORMATION OF NEW CREATIONS - NAMES OF PERSONS ACCORDING TO THE TYPE OF THEIR ACTIVITY IN THE FIRST DECADES OF THE XXI CENTURY
Main Article Content
Abstract
Introduction. In last decades, there has been an expansion of nomination groups in the Ukrainian language. The lexical composition of the language is enriched by borrowings and derivatives forms from previously unproductive derivational bases. It takes place by the increased communicative function of the Ukrainian language in all spheres of social life following independence in 1991.
The purpose is to investigate the grammatical innovations, the derivational basis of which includes both active abbreviations and lexical abbreviation neologisms resulting from the recent appearance of structures or phenomena. The aim is to identify the systematic nature of abbreviated nominative derivatives formation from the base of well-known active abbreviations. Also, we need to single out etalon forms of derived words from the such bases: ‘ZNO’, ‘MNS’, ‘IT’, ‘ATO’, ‘DSNS’, ‘OOS’, ‘TrO’.
The methods. The main features of the linguistic analysis are implication of sources for the study of lexemes, analysis of the language system and verification based on intuition and observations of the researcher.
For this exploration we made up a questionnaire in which respondents wrote possible abbreviated derivatives in their opinion.
Main results of the study. There are invariant, or basic, and facultative manifestations in the creation of word-formation models of abbreviated derivatives. It was proved that the abbreviation as a root morpheme should be written according to pronunciation and on a par with other morphemes. That is why it is concluded that the root morpheme ‘zeeno-’ will be appropriate for an abbreviated nouns formed from the base of ‘ZNO’.
Also, both the suffixes ‘-nyk’ and ‘-ets’ are the main productive for the creation of nominative derivatives-names of persons. The main interfixes are ‘iv’ and ‘ov’ which were used in the derivatives of respondents: ‘zeenovets’, ‘aitivets’, ‘atovets’ (with a morphemic suture at the boundary of the root and interfix), ‘oosivets’.
Originality. The researching of grammatical innovations made possible to identify such standard abbreviated derivatives according to word-formation norms: ‘zeen/ov/ets’, ‘emenes/nyk’, ‘ait/iv/ets’, ‘at/ov/ets’,
‘deesenesh/nyk’, ‘oos/iv/ets’, ‘teer/ ov/ets’. These abbreviated derivatives are only examples among more
lexemes like this. Native speakers had begun to produce them only in last decades. We can make sure of this after
researching dictionaries. In the “Great Orthographic Dictionary of Modern Ukrainian Language”, published in
2008, provides only 7 nominative abbreviated derivatives out of 150,000 words: ‘bamivets’, ‘vuzivets’, ‘emteesivets’, ‘esesivets’, ‘ounivets’, ‘raykomivets’, ‘natovets’. In the dictionary "Word Formation of Independent Ukraine", published in 2017, number abbreviated nouns with suffixes ‘- ets’ (for example, ‘dukivets’ (from ‘DUK’), ‘fsbivets’, ‘idilevets’, etc.) and ‘-nyk’ (for example, ‘nabushnyk’, ‘bepepeshnyk’, ‘bibisishnyk’, ‘gpushnyk’) is already greater. That is why analysis abbreviated derivatives is originally and actually theme.
Conclusions and specific suggestions of the author. The suffix method of word-formation is the main one in the creation of neologisms. The structure of abbreviated derivatives is predominantly as follows: root morpheme according to the phonetic properties of the abbreviation and written at the level with other formants, in lowercase, morphemic suture at the boundary with the interfix, suffix, ending. So, the rapid dynamic of abbreviated derivatives in the Ukrainian language is too noticeable. It requires further researches, particularly sociolinguistic.
Article Details
References
Kořenský Jan. Proměny myšlení o řeči na rozhraní tisíciletí. Olomouc : Univerzita Palackého v Olomouci, 2014. 251 s.
Бойченко Л. М. Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності в сучасній українській мові. Мовознавство. 1982. № 5. С. 75–80.
Великий орфографічний словник сучасної української мови. 150 000 / за заг. ред. Ю. С. Меженка.
Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. 1184 с.
Городенська К. Г. Українське слово у вимірах сьогодення. Київ : Ін-т укр. мови НАН України; КММ, 2014. 124 с.
Гринчишин Д. Г. Вимова літерних та поскладово-літерних абревіатур. 1976. URL :
http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine10-10.pdf (дата звернення: 11.03.2023).
Денисовець І. В. Явище інтерфіксації в сучасній українській деривації. Філологічні науки. 2020. № 32. С. 75–80. 7. Караванський С. Й. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я». Київ : ВЦ Академія, 2001. 233 с.
Клименко Н. Ф. Інтерфікс. Українська мова: енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознав.
ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови; редкол.: В. М. Русанівський [та ін.]. Київ : Вид-во «Українська енциклопедія»
ім. М. П. Бажана, 2004. Вид. 2-ге, випр. і допов. С. 226.
Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Кислюк Л. П. Динамічні процеси в сучасному українському
лексиконі. Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2008. 336 с.
Колоїз Ж. В. Неузуальне словотворення : монографія. Кривий Ріг : НПП Астерікс, 2015. 156 с.
Кровицька О. В. Назви осіб в українській мовній традиції ХVІ–ХVІІІ ст. Семантика і словотвір. Львів :
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. 213 с.
Мартінек С. Емпіричні й експериментальні методи у сучасній когнітивній лінгвістиці. Вісник
Львівського університету. Серія філологічна. 2011. Вип. 52. С. 25–32.
Навальна М. І. Особливості редагування відабревіатурних утворень. Соціум. Документ. Комунікація.
Серія «Філологічні науки». 2018. № 6. С. 121–135.
Нелюба А. М., Редько Є. О. Словотворчість незалежної України. 2012-2016. Словник / загальна редакція
Нелюби А. М. Харків : Харківське історико-філологічне товариство, 2017. 460 с.
Опитувальник. Google forms.
Полюга Л. М. Словник українських морфем. Львів : Світ, 2001. 448 с.
Пономаренко С. С. Сучасна українська мова: Морфеміка. Дериватологія. Морфонологія : навчальний
посібник. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2017. 300 с.
Романюк Ю. В. Словотвірний потенціал нових засобів номінації у сучасній українській мові. Мови та
культури у новій Європі: контакти і самобутність : збірник наукових доповідей. Київ : Видавничий дім Дмитра
Бураго, 2009. 672 с.
Словник української мови. В 11 т. / ред. кол. : І. К. Білодід (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 1970–
Т. 2. 1971. С. 478, 486; Т. 8. 1977. С. 442; Т. 11. 1980. С. 674.
Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ–
ХХІ ст.) : монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. 248 с.
Шонц О. П. Науково-теоретичне обґрунтування вимовних норм української літературної мови (кінець
ХІХ – початок ХХ століття). Записки з українського мовознавства : збірник наукових праць. 2000. Вип. 10. С. 146–156.