CONNECTING SENTENCES AS A MEANS OF VERBALIZING AN ARTISTIC PRESENTATION (ON THE MATERIAL OF MODERN UKRAINIAN PROSE FOR CHILDREN)

Main Article Content

Valentyna Bohatko

Abstract

Introduction. The article emphasizes that connective constructions are uniform in structure across all speech styles. It is clarified that these sentences differ only in the degree of their use of structural types in various styles. It is noted that they are most characteristic of the artistic style.
Despite a thorough study of connective structures in different stylistic varieties, there is currently no specialized research dedicated to investigating connective constructions in the language of modern Ukrainian prose works for children, studying the stylistic potential of such structures. This underscores the relevance of the proposed article.
The purpose. The goal of the article was to clarify the semantic structure and stylistic functions of connective sentences in the language of contemporary Ukrainian prose for children.
To achieve this goal, the article illuminates the concept of connective linkage in the views of Ukrainian scholars; analyzes, using illustrative material, the structural and semantic features of connective structures; highlights the peculiarities of their structural renewal, functional-stylistic
possibilities; identifies the most commonly used types of connective constructions in the language of modern Ukrainian prose, considering the means of connection between main and connective sentences.
Results. Various current approaches in Ukrainian linguistics to interpreting the term “joining” have been analyzed. It has been demonstrated that “joining” is a type of syntactic connection based on the relationship of semantic-grammatical independence of the main predicative part and the semantic and grammatical inclination towards it of the connecting part.
It has been established that the use of connective sentences in fictional texts is associated with the particular relevance, for the speaker, of certain characteristics of the subject or predicate of the main sentence, their significance for the development of the narrative, and the characterization of a specific character.
It is clarified that connective sentences are organic primarily for oral speech, and their use in written text gives the narrative a distinctive tone.
It is traced that a connective sentence emerges in the speaker’s consciousness during the pronunciation of the base sentence or after it. The connective sentence forms a semantic unity with the base, having a distinct intonation. However, in written speech, the appearance of a connective construction is not spontaneous or random but is determined by the author’s communicative purpose.
Attention is drawn to the main means of connection between the connective sentence and the main one, as well as the genre-stylistic and communicative-pragmatic factors influencing the choice of the connective construction.
The most commonly used types of the mentioned constructions, characterized by specific formalsyntactic and semantic-syntactic organization, have been identified. Using specific illustrative material, connective sentences of attributive, objective, and adverbial semantics in the language of contemporary fictional prose for children have been analyzed. The frequency of their use by writers in fictional texts has been determined. It is proven that in the language of prose works for children, connective constructions give the speech a specific intonational pattern characterized by fragmentary structure and variations in sound intensity.
The specificity of creating an expressive effect through connective sentences in the language of prose works for children has been determined.
Originality. For the first time, connective structures of attributive, objective, and adverbial semantics have been described based on the material of fictional prose for children.
Conclusions. It has been found that the source of connective structures with attributive, objective, and adverbial semantics is spoken language. Such structures belong to units of expressive syntax and serve as a stylistic device to express various expressive-stylistic nuances.
It is noted that among the mentioned types of connective sentences, writers quite productively use structures with attributive and adverbial semantics, while sentences with objective semantics are used less frequently.

Article Details

Section
Статті
Author Biography

Valentyna Bohatko, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University (Vinnytsia, Ukraine)

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of the Department of Ukrainian language, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University
(Vinnytsia, Ukraine)
e-mail: bogatkovv@i.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3634-9488

References

Богатько В. В. Явища еліпсису в мові сучасної української публіцистики : дис. …канд. філол. наук : спец. 10.02.01 / НАН України ; Інститут української мови. Вінниця, 2005. 175 с.

Богатько В. В. Синтаксис і стилістика неповних речень у мові сучасної української періодики :

навч. посіб. для спецкурсу. Вінниця : Нова Книга, 2010. 176 с.

Вакуленко Г. М., Теплуха В. В. Складнопідрядні речення з присубстантивовано-означальними

частинами в художньому мовленні Євгена Гуцала. Література та культура Полісся. Серія «Філологічні науки». Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018. Вип. 91. № 10. С. 213‒221.

Герман В. В., Кириленко Н. І. Складнопідрядні приєднувальні речення: синтаксичний статус.

Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 27(2). С. 9‒14.

Городенська К. Сполучникова реалізація семантико-синтаксичних відношень у складносурядних реченнях. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла

Коцюбинського. Серія: Філологія. Вінниця, 2009. Вип. 11. С. 8–15.

Гурко О. Приєднувальні конструкції як засіб імплікування ствердження. Рідний край. 2014. № 2(31). С. 117‒119.

Дудик П. С. Із синтаксису простого речення: навч. посіб. Вінниця : ВДПУ імені Михайла

Коцюбинського, 1999. 297 с.

Дудик П. С., Прокопчук Л. В. Синтаксис української мови. Київ : ВЦ «Академія», 2010. 384 с.

Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте

речення; еквіваленти речення). Київ : Наук. думка, 1973. 288 с.

Жайворонок В. В. Складноприєднувальні конструкції в українській усній та письмовій

літературній мові : автореф. дис. …канд. філол. наук : 10.661. Київ, 1970. 25 с.

Жайворонок В. В. Граматична природа складноприєднувальних конструкцій усного

літературного мовлення. Мовознавство. 1970. № 4. С. 33–38.

Завальнюк І. Я. Структура та стилістичні параметри вживання складноприєднувальних

конструкцій у сучасному українському газетному мовленні. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк,

Вип. 17. С. 199‒206.

Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк : ДонДУ, 2001. 662 с.

Івкова Н. Структурна та функціонально-семантична специфіка приєднувальних конструкцій у

текстах публіцистичного стилю. Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Рівне, 2005.

Вип. 13. С. 53–56.

Каранська М. У. Приєднувальний зв’язок у синтаксичній одиниці спілкування. Наукові записки

Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Серія: Лінгвістика. Житомир, 1959. С. 3–16.

Конюхова Л. І. Явище парцеляції в мові сучасних засобів масової комунікації : дис. …канд. філол. наук : 10.02.01 / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 1999. 174 с.

Коцюбовська Г. А. Приєднувальні конструкції : функціонально-текстовий аспект : дис. …канд.

філол. наук : 10.02.01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2002. 165 с.

Кучер А. С. Структура та функції парцельованих і приєднувальних конструкцій у сучасній

лінгвістиці. Лінгвістика. 2017. № 1(36). С. 145‒156.

Кроть Д. Т. Приєднувальні конструкції у мовленні. Мовознавство. 1971. № 3. С. 69–73.

Пасік Н. Лінгвістичний аналіз художнього тексту : навч. посіб. Ніжин, 2003. 207 с.

Топчий Л. М. До питання про приєднування як різновид синтаксичного зв’язку. Науковий вісник

Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2020. № 45. Т. 1. С. 81‒84.

Українська мова: енциклопедія / Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та

ін. 2-ге вид., випр. і доп. Київ : Українська енциклопедія, 2004. 824 с.

Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : підручник. Київ : ВЦ «Академія», 2010. 408 с.

Шульжук Н. Складноприєднувальні конструкції у структурі діалогічної єдності. Актуальні

проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць. Рівне, 2004. Вип. 12. С. 22–23.

Христіанінова Р. Складнопідрядні речення, побудовані з використанням технік «підрядного

приєднання». Українська мова. 2009. № 1. С. 3–14.