МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПОРАДИ В АНГЛІЙСЬКИХ ЛИЦАРСЬКИХ РОМАНАХ XII–XV СТ.

Abstract

Статтю присвячено дослідженню прагматичних характеристик поради в середньоанглійських лицарських романах. У ході роботи визначено комунікативно-прагматичний зміст поради, виявлено позамовні фактори, які впливають на його функціонування, встановлено умови успішності та причини виникнення додаткових семантико-стилістичних і прагматичних ознак, які накладаються в процесі спілкування на основне значення висловлення. Висловлення поради розглядається як директивний МА з додатковим прагмасемантичним відтінком. Встановлено специфіку висловлення-поради як некатегоричного МА, який спрямований спонукати адресата до виконання конкретної корисної для нього дії у майбутньому. Здійснено аналіз одиниць та розглянуто інвентар мовних засобів (спеціалізованих і неспеціалізованих) висловлень, що вживаються комунікантами для вираження поради, встановлено закономірності їхнього вибору відповідно до комунікативної мети, визначено іллокутивний потенціал висловлень-порад середньоанглійської мови. Встановлено, що облігаторними ознаками поради є її бенефактивна спрямованість, незалежність комунікантів, зацікавленість адресата у виконанні спонукуваної дії, необов’язковість її реалізації. Комунікативна ситуація поради передбачає наявність суб’єкта й об’єкта поради, власне поради, оцінки й реакції на неї, прохання адресата про надання поради й суб’єкта – про дозвіл надати пораду, аргументації.