СЕМАНТИЧНИЙ СПЕКТР ВИДУ: ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ СИСТЕМИ І СЕРЕДОВИЩА У СФЕРІ ВИДОВИХ ЗНАЧЕНЬ

Abstract

Розвідка, представлена в анотованій статті, стосується проблеми співвідношення системи і середовища у сфері видових значень, що належить до актуального поля сучасної аспектології, зокрема в галузі дослідження на конкретномовному матеріалі семантичного спектра категорії виду як слов’янського вияву універсальної категорії аспектуальності. Своєчасність та злободенність таких досліджень підтверджена зокрема символічною назвою («Семантичний спектр слов’янського виду») та проблематикою IV Конференції Комісії з аспектології Міжнародного комітету славістів, що відбулая в червні 2013 року у шведському місті Ґетеборзі.

Із позицій авторської концепції категорії аспектуальності середовище, у якому функціонує граматична система виду, інтегрує різнорівневі складники, основними з яких є: 1) внутрішньолексемні, серед яких особливу вагомість мають категорійні аспектуально релевантні ознаки, що конкретизують семантику «внутрішнього часу»: термінативність, активітивність, стативність, евентивність, релятивність; 2) зовнішньолексемні, серед яких першорядної значущості набуває синтагматичне оточення дієслівного предиката: валентно прогнозовані та сирконстантні позиції, визначальні для специфіки аспектуальної поведінки дієслова.

На погляд автора, лише комплексне дослідження закономірностей категоризації аспектуальної семантики на засадах функціональної граматики, що враховує весь спектр взаємовідношення і взаємодії граматичної системи виду та різнорівневого середовища, у яке вона занурюється в процесі свого функціонування, відкриває широкі перспективи для багатопланового аспектологічного аналізу, що уможливлює виявлення всього семантичного спектру українського виду, усієї палітри аспектуальних характеристик дієслівної лексеми й найтонших нюансів її видової поведінки.